Гостинці з Литви

Литовська Республіка має найбільшу кількість населення з трьох прибалтійських держав, що колись входили до складу зниклого у вічності Радянського Союзу, — за останні роки неодноразово надавала нашій країні всіляку підтримку і демонструвала своє дружнє відношення, а її колишній президент Даля Грібаускайте (зовсім недавно передала кермо влади обраному на цей відповідальний пост Гітанасу Науседа) так часто відвідувала нас з візитами, що вже може вважатися корінною киянкою. Окремо слід згадати різноманітні гостинці і корисні штуки, які литовський народ надсилав і продовжує надсилати в Україну. Деякі з них заслуговують окремого опису.

Трохи менше двох років тому наш журнал вже коротко знайомив вас з патронами для гладкоствольних рушниць виробництва литовської компанії Zala Arms. Постійні читачі, що цікавляться цією темою, напевно пам'ятають, що засновник компанії Алвідас Зала в кінці 1980-х — в ті роки, коли СРСР вже бився в корчах, пускаючи метастази свого розпаду практично у всі галузі колись успішної (у всякому разі — активно діючої) промисловості — за щасливою випадковістю став власником деякого обладнання, придатного для переведення його особистого хобі, виготовлення куль для мисливських гладкоствольних рушниць, в комерційну площину. З цього і почалася діяльність компанії Zala Arms, якою нині керує син засновника Валдас Зала і яка в даний час випускає, крім окремих компонентів для самостійного спорядження боєприпасів, вже більше 30 видів готових гладкоствольних патронів. Постачаючи в перші роки свого існування лише мисливців рідного містечка засновника фірми, зараз Zala Arms є лідером патронного ринку всієї Прибалтики. Крім цього, її продукція експортується у Швецію, Францію, Німеччину, Білорусь, Казахстан і, природно, в Україну.

У нашій країні першими оцінити якість патронів Zala Arms змогли спортсмени, що стріляють у динамічних дисциплінах — і це невипадково, адже спортивні патрони займають дуже важливе (якщо не сказати — ключове) місце в асортименті продукції фірми. Пізніше представлений в українських магазинах асортимент литовських патронів поповнили і мисливські боєприпаси; відгуків про їхнє практичне застосування поки не дуже багато — що пояснюється в першу і головну чергу відомим консерватизмом мисливців, багато з яких вважають за краще використовувати рішення, випробувані ще батьками і дідами. Але й на цю категорію патронів існує стабільний попит, що постійно росте — адже мисливські боєприпаси фірми, як і спортивні, вигідно відрізняються від конкурентів більш доступною ціною. Тут одразу слід зауважити, що більш приваблива ціна литовських набоїв ні в якому разі не означає певний програш в якості їхніх компонентів або збірки — нічого подібного. На цей рахунок ви можете бути абсолютно спокійні: боєприпаси Zala Arms збираються в повній відповідності з галузевими стандартами C. I. P. на сучасному обладнанні італійського виробництва, а їхні ключові компоненти — гільзи, порох, капсулі і контейнери для шроту — закуповуються за кордоном у провідних виробників.

На сайті компанії набої згруповані за лінійками, однак ми будемо розглядати їх в більш, на мій погляд, логічному порядку: окремо шротові патрони, окремо — картечні, і окремо — кульові. Таким чином, крім опису специфіки патронів кожного типу згідно з їхнім призначенням, ми також зможемо дати порівняльний опис, наприклад, мисливських та спортивних набоїв, що мають один і той самий тип снаряда. Таким чином ми зможемо, нарешті, створити тему для допитливих розумів, які давно бажають знати, що веселіше — стріляти по сталевим «попперам» важкими мисливськими кулями або намагатися здобути трофейного кабана спортивним боєприпасом із зменшеною віддачею.

А почнемо ми, природно, з куль — набоїв з ними компанія Zala Arms випускає більше всього.

Кульові патрони Zala

Колись всі кульові патрони фірми Zala Arms мали одну спільну ознаку: в кожному з них використовувалася куля, що представляє собою варіант, не побоюся цього слова, культової гладкоствольної кулі Бреннеке.

Як відомо досвідченим мисливцям (якщо ви не належите до таких, то можете конспектувати), гладкоствольна куля, створена видатним німецьким конструктором Вільгельмом Бреннеке, відноситься до стрілоподібного типу — тобто ззаду до тіла кулі приєднано додатковий елемент, який у польоті працює як стабілізатор (подібно оперенню лучних/арбалетних стріл або дротиків духових рушниць), а при пострілі грає роль демпфера. У оригінальній кулі Бреннеке стабілізатор мав циліндричну форму, виготовлявся з товстої повсті і кріпився до тіла кулі металевим саморізом; у нинішніх варіантів, як правило, використовується демпфер-стабілізатор з пружного литого полімеру — поліетилену або капрону. Сама ж куля Бреннеке являє собою каліберний циліндричний ковпачок із свинцевого сплаву з косими ребрами на бічній поверхні. Існує думка, ніби ребра забезпечують обертання кулі навколо поздовжньої осі при польоті, завдяки чому підвищується точність — однак це омана. Насправді ж ребра потрібні для центрування кулі при проходженні каналу ствола і дульних звужень. Тут же слід зауважити, що, незважаючи на каліберність, і оригінальна куля Бреннеке, і її численні сучасні модифікації зовсім не вимагають для свого застосування тільки циліндричного свердлення — завдяки тому, що ребра кулі здатні зминатися, ними абсолютно спокійно можна стріляти з «напівчоку» і навіть більш сильних дульних звужень.

Великого сенсу стріляти кулею Бреннеке з «повного чоку», звичайно, немає — однак з самою рушницею при цьому, якщо вона справна і перебуває в задовільному технічному стані, нічого статися не повинно (пристойним, як відомо, вважається такий стан гладкоствольної рушниці, коли маса металевих частин все ще перевищує сукупну масу намотаної на неї синьої ізоляційної стрічки). Практичний досвід стрільб (і загальносвітовий, і мій особистий) однозначно свідчать, що точніше всього кулі Бреннеке летять з рушничних стволів достатньої довжини з дульним звуженням «напівчок» — при стрільбі з упору на дальності до 50 м включно, група з п'яти залікових пострілів, як правило, утворює на мішені одну велику діру. І навіть при стрільбі з рук для грамотного стрільця не є чимось надзвичайним вліпити на цій дистанції десяток куль підряд в картонку з-під невеликої піци. Втім, більш короткі стволи з свердленням «циліндр» або «покращений циліндр» також не дадуть картонці нудьгувати, натомість забезпечать набагато більшу зручність при переміщеннях, особливо в густих хащах, куди, на відміну від кур’єрів з піцою, дикі звірі забираються частіше.

А зовсім недавно асортимент кульових боєприпасів Zala Arms збільшився ще на одне ім'я. Новий кульовий набій називається Polevo — і досвідченого мисливця-гладкоствольщика ця назва напевно наведе на певні думки. Дійсно, снаряд цих патронів являє собою варіант гладкоствольної кулі, розробленої ще на початку 1980-х інженером Кіровського заводу мисливського та рибальського спорядження Росмислриболовсоюзу Віктором Полєвим.

І оригінальна куля Полєва (так звана Полєва-1), і її подальші вдосконалені варіанти (кулі Полєва-2, Полєва-3, Полєва-6 і Полєва-6у) також відносяться до стрілоподібного типу — однак, на відміну від кулі Бреннеке, є підкаліберними, тобто для спорядження в патрон, крім демпфера-стабілізатора, використовують ще і контейнер, який складається з двох половинок і центрує кулю в гільзі і який відокремлюється від неї при виході за дульний зріз ствола; сама ж куля має поперечний діаметр істотно менший, ніж діаметр каналу ствола. Завдяки контейнерності, кулями Полєва всіх модифікацій (включаючи кустарні варіанти, де сама куля не штампована зі свинцю, а виточена з більш твердих матеріалів — наприклад, латуні або бронзи) абсолютно безпечно можна стріляти навіть з «повних чоків». Зменшений поперечний діаметр кулі і обтічна форма її носової частині забезпечують збільшену порівняно з тупорилими каліберними кулями настильність — внаслідок чого ефективна дальність стрільби кулею Полєва при полюванні на копитних доходить до 100 м і навіть більше. Є у куль Полєва, як і у всіх підкаліберних, певні недоліки. Зокрема, за зменшеного діаметра самої кулі масою вона дещо поступається каліберним — а отже, програє їм ще й у пробивній та зупиняючій дії. До того ж, через обтічну носову частину, куля Полєва занадто гостро реагує на випадкові перешкоди, які зустрічаються на її шляху до цілі — наприклад, гілки дерев, чагарник, очерет і навіть густу високу траву, внаслідок чого її краще використовувати на відкритій місцевості.

У цілому компанія Zala Arms поставляє в Україну дев'ять типів кульових патронів (всі вони — 12-го калібру). П'ять з них — це спортивні патрони, споряджені 28-грамовим варіантом кулі Бреннеке. Цільову аудиторію цих патронів складають спортсмени-кулевики (сюди ми віднесемо стрільців динамічних дисциплін і любителів стрільби по рухомій цілі типу «кабан, що біжить»), початківці і юні стрілки (які напевно оцінять зменшену початкову швидкість патрона Zala Sport), а також мисливці, які відточують навички точної стрільби в міжсезоння. Чотири інших патрони відносяться до мисливської лінійки Express Line, і це відразу видно по збільшеним в порівнянні зі спортивними значенням мас куль і їхніх початкових швидкостей. Як відомо, ці два параметри визначають кінетичну енергію кулі, від якої, у разі мисливського застосування, безпосередньо залежить, як ви проведете вечір дня полювання — натираючи мозолі на п'ятах в безнадійних пошуках підранка або гордо приймаючи вітання від колег по полюванню. Патрон Polevo, як вже говорилося, споряджений кулею Полєва масою 31 г. Інші три мисливських боєприпаси також споряджені кулями типу Бреннеке — але вже 32-грамовими, і до того ж трохи відрізняються один від одного.

Картечні патрони Zala

У сучасному українському мисливському співтоваристві ставлення до гладкоствольних набоїв, споряджених картеччю, досить неоднозначне. Мисливці, вирощені на дивовижних історіях, розказаних про полювання в незапам'ятні часи батьками, дядьками і дідусями, твердо переконані, що нинішні картечні патрони фабричного виробництва нікуди не годяться.

До них примикає невеликий відсоток любителів рукоділля, що віддають перевагу самостійному споряджанню боєприпасів (і тут я маю на увазі не всіх «саморобщиків» сукупно — а лише тих, хто знає, що таке «узгоджена картеч» і як з нею поводитися, як зробити так, щоб картечини в патроні розташовувалися рівними стовпчиками, і для чого потрібен і як використовується кукурудзяний крохмаль). Опозицію їм становить досить велика кількість мисливців, які прийшли в мисливство частково зі спорту, частково — з розважально-релаксаційної стрільби по порожнім бляшанкам і старим кінескопам — ці джентльмени впевнені, що крутіше картечі може бути тільки картеч в набоях «магнум», і готові застосовувати їх при полюванні на будь-яку дичину в будь-який час року. І, нарешті, приблизно посередині знаходяться ті, хто не пошкодував часу, коштів і сил на практичний відстріл декількох типів картечних патронів зі своєї власної рушниці по мішенях і їх подальший аналіз. Фінальна ж крапка у цій картечній свистоплясці належить чинному законодавству, а саме ст. 20 Закону України «про полювання та мисливське господарювання», який суворо забороняє стріляти сегментарними зарядами по копитній дичині.

У результаті далеко не кожному законослухняному українському мисливцю картеч взагалі потрібна — якщо вивести з рівняння копитних, то більшість видів дичини чудово здобуваються шротом. Виняток становить хіба що вовк; для полювання на нього набої з невеликою картеччю — як раз те, що, як кажуть, лікар приписав.

У спортсменів щодо картечі свої міркування — абсолютно очевидно, що ані для стрільби по тарілочкам, ані для «кабана, що біжить» картеч не може бути застосована. В результаті всі спортивні боєприпаси з картеччю дістаються стрільцям МКПС — однак ці гідні джентльмени не стріляють картеччю далі ніж на 20 м, і до того ж їхні власні правила дозволяють споряджати в патрон не більше дев'яти картечин. У мисливців ніяких обмежень ані за кількістю картечин в набої, ані по дальності стрільби нею по дичині немає — створюється враження, ніби законодавство повністю довіряє їхньому здоровому глузду.

В українських магазинах можна придбати шість типів картечних набоїв Zala Arms 12-го калібру (решта, можливо, будуть представлені пізніше). Чотири з цих шести боєприпасів — серій Express Line Extra і Buffer — призначені для мисливського застосування; один з двох патронів, що складають кожну серію, споряджається картеччю діаметром 8,6 мм, інший — картеччю діаметром 6,2 мм. П'ятий і шостий набої призначені для практичної стрільби і споряджені картеччю діаметром 8,6 і 8 мм відповідно.

Дробові патрони Zala

Згідно з довідником «Мисливські боєприпаси» В. Н. Трофімова — книзі, яка в наших краях служить мисливцям-рушничникам одночасно і букварем, і Біблією, і «Володарем кілець» — шротом споряджаються патрони від .410-го до 10-го калібрів, а діаметр його лежить у діапазоні від 1,25 мм (шріт № 12) до 5,50 мм (шріт № 6/0, після якого починається вже територія картечі).

Зрозуміло, рідко який мисливець використовує дріб всіх існуючих розмірів. Навіть «багатоверстатники» від полювання, які не пропускають жодну дичину, і ті прагнуть скоротити асортимент дробових патронів — і тому зазвичай використовують шріт з номерами не підряд, а через один, вибираючи, наприклад, тільки парні номери або тільки непарні. Незважаючи на це, виробники дробових патронів випускають повну лінійку номерів — як кажуть, положення зобов'язує. І ось тут відразу стає зрозуміло, що компанія Zala Arms — виробник ще молодий, і в дробовому сегменті ринку фірма поки тільки пробує свої сили. Асортимент шротових набоїв, що поставляються в Україну, обмежений лише 12-м калібром і цілком складається з найбільш широко вживаних номерів шроту — «п'ятірки» і «трійки» в боєприпасах мисливської серії Express Line і хрестоматійних стендових № 7,5 і № 9 в патронах лінійки Sporting. Навіски теж дуже класичні — 21/24/28 г шроту в спортивних патронах і 32 г шроту в мисливських. Є, однак, і посилені варіанти — вони, звичайно, відносяться до мисливської серії. Споряджений шротом № 2/0 (номінальний діаметр — 4,5 мм), ще один учасник серії Express Line дозволить вам, крім птахів, полювати також на лисицю і зайця. Інший, іменований Bior, споряджений звичайною «п'ятіркою» — ось тільки тут її вже 36 грамів. І, нарешті, патрон серії Double Duck являє собою воістину безкомпромісну протикачину зброю — його снаряд складається з суміші шроту № 5 і № 3, тобто однаково ефективно може бути використаний і при полюванні на літніх качок, які не мають щільного пір'я, і при стрільбі по їхній версії пізньої осені, яких звичайна «п'ятірка» вже бере через раз.

На цьому, мабуть, оглядове знайомство з асортиментом патронів литовської компанії Zala Arms слід закінчувати. Час переходити на новий рівень відносин, а потім ще на один.

Дробинка до дробинки

Як стверджують професійні медпрацівники, найбільш точним методом діагностики є розтин. Саме тому, перш ніж завантажувати ящики з досліджуваними боєприпасами в багажник чотириколісного «залізного коня», влаштуємо імпровізовану аутопсію кожному з набоїв Zala Arms, виставлених на прилавках наших магазинів.

В першу чергу нас цікавить якість виготовлення (а подекуди ще й збірки) компонентів метального заряду. Ідеальні дробинки і картечини повинні бути ідеально круглими і рівними в діаметрі — це, очевидно, забезпечить найкращі характеристики осипу. Аналогічна вимога пред'являється і до куль — інакше хорошої кучної стрільби ними (а значить, і прогнозованості кожного одиничного попадання) вам не домогтися. Не менш критична також якість дробових/картечних контейнерів і кульових пижів-амортизаторів. За ці елементи, втім, в даному випадку можна не переживати — їх для Zala Arms поставляє всесвітньо відома італійська компанія Gualandi, і додати тут нічого.

Огляд і вимірювання витягнутих з вибраних навмання патронів дробинок і картечин дають досить цікаві результати. Шріт в патронах молодої литовської фірми цілком якісний, практично ідеально круглий (ексцентриситет і відхилення діаметра виражаються сотими частками міліметра, тобто близькі до похибки мого електроштангенциркуля), а його блискуча поверхня підсвідомо немов гарантує хорошу різкість бою і незначне освинцювання каналу ствола. Відвертого захоплення не викликає хіба що огляд шроту «два нуля» (діаметром 4,50 мм — що приблизно відповідає заокеанському розміром ВВ); по деяким з дробинок у даному випадку відразу стає зрозуміло, що форма для її виготовлення складається з двох половин, і ці половини іноді поєднуються неідеально.

Виміряні діаметри дробинок практично в точності відповідають значенням, зазначеним на гільзах. Ось тут якраз і виявляється перша дивина. Як згадувалося вище, зі шротом № 5 у мисливській лінійці Zala Arms є три патрони: при цьому на гільзах боєприпасів Express Line Bior і Double Duck (в ньому, як ви пам'ятаєте, «п'ятірка» розбавлена «трійкою) діаметр цього дробу вказаний як 3,1 мм — у той час як дріб цього номера в патроні Express Line, згідно напису на гільзі, має діаметр 3 мм. І виміри показують, що написи не брешуть.

Що стосується мас дробового снаряда, то тут все як в аптеці — відхилення від номіналу вкрай незначні (що, очевидно, пояснюється невисокою масою кожної окремої дробинки). Немає проблем і з контейнерами — кожен з них сидить в гільзі досить щільно і без перекосів. Завершує приємну картину закрутка дульця кожного дробового патрона геометрично досконалою шестипроменевою «зіркою» з якісно відформованим буртиком — жодних шансів, що навіть найменша дробинка зуміє якимось чином залишити стрій.

Перейдемо до картечі. І знову практично все ідеально з точки зору сферичності та однаковості в розмірах — ось тільки фактичний діаметр картечин відповідає вказаному на гільзах номінальному не у всіх випадках. Як правило, відхилення між очікуваннями і реаліями хоч і невеликі, але все ж є. І оскільки кожна окрема картечина — штука досить важка, ці відхилення призводять до того, що різниця в масі снаряда між номінальним, зазначеним на гільзі, значенням і значенням фактичним ще більш помітна.

Найменші масові розбіжності відзначені в спортивних картечних набоях — тут різниця становить менше одного грама; у деяких мисливських патронів ця різниця більша в рази, причому десь фактична маса перевищує номінальне значення, а десь навпаки.

До картечних контейнерів ніяких питань не виникає — все ж таки Gualandi є Gualandi. Що стосується закрутки дульця, то у картечних набоїв в цьому сенсі немає єдності: один з шести закручений «зіркою» прямо поверх рядів картечі, ще два під «зіркою» мають картонну прокладку, що перешкоджає висипанню з патрона високодисперсного полімерного порошку (який замінив в боєприпасах XXI століття билинний кукурудзяний крохмаль). І, нарешті, залишилися три патрони, закручені класичним способом поверх товстої прокладки з оргскла, яка не дає картечинам вивалитися.

І ось, нарешті, настає черга кульових боєприпасів. Тут, щоб витягти кулю, гільзу доводиться розрізати ще і по довжині — настільки щільно сидять в ній пижі-амортизатори (з мого обличчя не сходить задоволена посмішка: подібна щільність посадки, вочевидь, означає прекрасну обтюрацію при проходженні кулею каналу ствола, тобто ні найменша частка енергії порохового заряду не буде витрачена даремно — і об'єкт полювання отримає свій подарунок з усіма належними джоулями, можна не сумніватися). Все ж кулі вдається витягти. Тут же з'ясовується, що всі п'ять спортивно-тактичних патронів з нашої вибірки споряджаються однією і тією ж кулею — з полімерним антифрикційним покриттям сірого кольору (це покриття досить міцне — встояло навіть проти шила, яким я намагався підчепити кулю при витяганні) і ступінчастою вершинкою зменшеного діаметра з вм’ятинкою в носику. Чотири з цих п'яти набоїв мають ще й однаковий — різниця тільки в кольорі його пластика — пиж-амортизатор; а ось пиж патрона Zala Sport зі зменшеною початковою швидкістю від них відрізняється ще і конфігурацією.

Кулі мисливських патронів Express Line Zala-32 і Premium, що є безсумнівними представниками типу Бреннеке, відрізняються від куль Бреннеке спортивних патронів не тільки збільшеною масою і кольором покриття, але ще й формою носової частини. У кулі Zala-32 носова частина являє собою низький циліндр з діаметром основи, що збігається з діаметром тіла кулі. Ніс кулі Premium куди більш хитрий: він має форму усіченого конуса, але не простого, а у вигляді своєрідного гвинтового шнека, почасти нагадує ніс відомої кулі Gualandi, почасти — і зовсім гірничопрохідницький бур. Залишається гадати, чи зроблено це для надання кулі обертального руху швидкісним напором повітря або просто для залякування. Що стосується пижів-амортизаторів цих двох мисливських набоїв, то вони ідентичні пижу спортивного патрона зі зменшеною швидкістю. Дульця гільз у всіх патронів Zala з кулями типу Бреннеке закручені однаково — класичним способом. Останнім процедуру автопсії проходить патрон Polevo. Особливої різниці з попередніми «пацієнтами» при цьому не відмічено — хіба що до збірки «куля-пиж» додано ще й дві полімерні обкладки, які в гільзі змикаються навколо кулі, тим самим її центруючи. Через підкаліберність куля набою Polevo має менший діаметр у порівнянні з попередніми розглянутими — він становить лише 15,7 мм, що приблизно відповідає діаметру каналу ствола рушниці 20-го калібру. Втім, роки вдалих застосувань на полюванні і тисячі прихильників однозначно свідчать про ефективність кулі Полєва при полюванні на найрізноманітниших копитних — при точному попаданні вона працює не гірше за інших.

Час розкидати свинець

Календар стверджує, що вже настала осінь. Але варто вийти з кондиціонованої нірвани офісу назовні, під палючі промені полуденного сонця — і ти розумієш, що бездушний ламінований папірець зі стовпчиками чисел на аркушах просто над тобою знущається. Салон білої «Шкоди» (білий колір начебто повинен відбивати тепло, хіба ні?) за ті кілька хвилин, що йдуть у нас на завантаження в багажник рулонів мішеней і ящиків з патронами, встигає розжаритися до температури муфельної печі. Гаразд, не вперше. Сьогодні ми їдемо проводити черговий тестовий відстріл — і думки про нього поступово витісняють зі свідомості всі супутні незручності.

Слово «ми» означає, що на стрільбищі мені не доведеться метушитися одному — компанію складе старий друг, завзятий любитель постріляти з усього, що попадеться під руку, Антон Терентьєв. Ось уже другий сезон Антон володіє напівавтоматичною гладкоствольною рушницею 12-го калібру Hatsan Escort модифікації Extreme SVP. Ця рушниця наче спеціально створена для нашого нинішнього патронного тестування: її довгий ствол з вентильованою планкою і змінними дульними звуженнями зможе повністю розкрити потенціал будь-якого дробового або картечного патрона, а завдяки системі автоматики ми, можливо, побачимо, які боєприпаси з асортименту фірми Zala Arms слід відразу віддати власникам помпових і переломних рушниць (а може, і не побачимо). До того ж у Антона є і додатковий ствол — короткий, з фіксованим дульним звуженням «циліндр з напором» і механічними прицільними пристосуваннями. Стволи такого типу в професійному середовищі іменують «кульовими» і часто комплектують ще й консольними планками типу Weaver/Picatinny для встановлення оптичних або електронних прицілів — хто сказав, що гладкоствольній рушниці оптика ні до чого? Короткий ствол рушниці Антона теж має таку планку і власник ще в незапам'ятні часи встановив на неї коліматорний приціл XD Precision RS — про що жодного разу не пошкодував, оскільки цей коліматор, як з'ясувалося при першій же стрільбі і продовжує підтверджуватися мало не щотижня, чудово переносить досить відчутну віддачу набоїв 12-го калібру і при цьому жорстко тримає пристріляне положення прицільної марки. Ось і готова ідеальна випробувальна база. Зазначимо також, що така комплектація рушниці перекриває весь спектр полювань для гладкоствольної зброї в нашій країні — власнику тільки й потрібно, що міняти в залежності від поточного завдання ствол, звуження і номер шроту.

Якість боєприпасів компанії Zala Arms українські стрільці вже встигли оцінити по достоїнству

З набоями для тестового відстрілу теж зрозуміло — ми беремо по коробці кожного типу, тож на стрільбище з нами поїде весь асортимент продукції Zala Arms, що поставляється в Україну (поправка: кілька позицій з асортименту на відстріл все ж не потрапили — київські любителі постріляти встигли їх викупити, поки ми займалися плануванням; не випадково ж у любителів гри в преферанс є залізне правило — спочатку здай, потім закурюй). Набір мішеней також класичний: грудні мішені зеленого кольору з центральним білим яблуком-десяткою — для відстрілу на кучність кульових патронів (біле центральне коло в темно-зеленому обрамленні просто ідеальне для точного наведення в самий центр сяючої червоної точки коліматорних прицілів), 16-дольні мішені на здоровенних квадратних аркушах — для перевірки осипу шроту. На додачу до дробового осипу ми хочемо перевірити ще і різкість, тому в середині рулону мішеней заховані два метрових обрізка соснової «вагонки», а в сумці з похідним інструментом їде моя улюблена ножівка. Що стосується картечних патронів, то їх ми вирішили випробувати «по-спортивному» — простіше кажучи, перевірити, скільки картечин з заряду потрапляє в габарит стандартної ромбовидної мішені IPSC на дистанції 20 м (як ви пам'ятаєте, спортсмени-практики картеччю далі не стріляють) і проаналізувати розподіл пробоїн.

Під покровом «Купола»

Територія ССК «Купол» у Броварах давно вже стала для стрільців Києва і його околиць сакральним місцем (буде ще й не таке, коли почне функціонувати давно обіцяна 300-метрова ділянка для стрільби з нарізної зброї!), а їхнє 100-метрове стрільбище, де ми зазвичай проводимо всілякі відстріли, зустрічає нас як рідних. Чисто підметена бетонна підлога стрілецької галереї, широкий навіс над головою, захищає стрільців від будь-яких недружніх проявів погоди, здається нескінченним ряд ідеально рівних столів для бенчреста і на додачу холодильник, до упору забитий прохолодними напоями (залишилося тільки підібрати до нього ключ) — що ще потрібно любителеві постріляти? Хіба що мішок з піском для опори під рушницю і пістолет для забивання скоб, він же степлер — щоб кріпити мішені. Все це тут же надається нам працівниками ділянки. Більше того: поки ми знімаємо чохли, вони встановлюють мішеневі щити на зазначених нами дистанціях (10 і 20 м — для картечі, 35 м — для шроту, 50 м — для стрільби кулями), і в якості фінального «бонусу за рахунок закладу» малюють фарбою з балончиків яскраві кола в центрах зон «альфа» картонних мішеней-ромбів, щоб у стрільця щоразу виходило цілитися однаково, підводячи мушку рушниці під нижній край цієї позначки.

Процес тестового відстрілу (особливо якщо проводиш його не в перший раз, і навіть не десятий) — досить нудний і монотонний: стрілець заряджає патрон чергового типу, далі йде прицілювання, постріл, похід до мішені (щоб сфотографувати її, зняти з щита і прикріпити нову) і повернення на стрілецьку позицію. Не відбувається нічого непередбаченого — Hatsan Антона абсолютно передбачувано не перезаряджається (і навіть не викидає стріляну гільзу) на кульових набоях Zala Sport з зменшеною початковою швидкістю кулі, а на всіх інших патронах працює як годинник. В цьому теж немає нічого незвичайного — принаймні, для нас, оскільки зі своєї рушниці Антон встиг відстріляти по стаціонарним і рухомим мішеням вже кілька тисяч кульових патронів Zala Arms (фаворитом у нього є Target Tactical — летить точно, перезаряджається за будь-якої погоди і, до того ж, коштує дешевше інших). Абсолютно не турбує нашого стрільця і віддача — почасти завдяки скромним масам заряду (при стрільбі патронами з 36 г шроту «на борту» Антон все ж злегка морщиться), частково завдяки неабиякому досвіду і звичці. Допомагає в цьому плані і надітий на приклад рушниці додатковий гумовий потиличник типу «калоша» (хоча метою його застосування було зовсім не побоювання віддачі — просто «рідний» приклад майже двометровому Антону, розмах рук якого дозволяє, здається, обійняти всю земну кулю, виявився трохи закороткий).

І ось вже всі типи набоїв перепробувані, а мішені відстріляні, сфотографовані і враховані. Антон своєю стрільбою і своєю рушницею задоволений і умиротворений, в моїй же свідомості боязким метеликом б'ється думка, що ми все ж таки щось випустили з уваги. Ця думка стає яснішою вже на виїзді з території — час наближається до вечора, а сонце вже майже зайшло, але подекуди стрільба ще триває, і через опущене скло, в яке я за звичкою виставив лікоть, доноситься: «Дай!». Семен Семе... в сенсі, Антон Олександрович! Колега дивиться на мене не менш ошелешеним поглядом, і є від чого — не менше половини часу, що витрачається на тренування, зазвичай ми присвячуємо знищенню літаючих керамічних мішеней-тарілочок, а тут на тобі! Додавши газу, Антон виконує «поліцейський розворот», і ми паркуємося біля круглого стенду. Як ви пам'ятаєте, серед шротових набоїв Zala Arms є серія Sporting, що складається з боєприпасів з навісками в 24 і 28 г шроту № 7,5 і № 9. Щодо 28-грамових патронів мисливці нас випередили, зате обидва номери з навісками 24 г ми веземо з собою — а розфасовані ці патрони в коробки по 25 штук, з яких ми поки витратили всього по одному. Є де розгулятися!

Антон починає серію обережно — з сьомого номера стенду, де мішені подаються практично суворо зустрічними і угонними. Буквально два патрона йде у нього, щоб перестроїтися з кульової стрільби на супровід летючих мішеней (якщо ви думаєте, що угонні або зустрічні стендові мішені не вимагають поводки, то вашого тренера потрібно звільняти), потім постріл — і зустрічна мішень розсипається в повітрі помаранчевими крихтами, окремі шматочки якої долітають до стрілецької позиції. За моєю порадою Антон переходить на угонні — при обстрілі швидкість дробинок в момент удару в кераміку визначається не складанням, а відніманням швидкостей, а дистанція збільшується з кожною мілісекундою, тому якщо різкості бою недостатньо, то це проявиться саме тут. Її досить! Для більших веселощів Антон кілька разів затягує з пострілом — і дріб-дев'ятка розносить тарілочки в бризки майже на межі майданчика. Чи означає це, що шротові патрони Zala Arms Sporting можна використати і на траншейному стенді? Відповім обережно — можливість цього не виключається, але ствердна відповідь все ж вимагає більш ретельних випробувань. Для круглого ж стенду і компак-спортінгу, мабуть, ці набої не поступляться ніяким конкурентним.

І жили вони довго і щасливо...

Тестовий відстріл набоїв Zala Arms дійсно залишив після себе відчуття казки — так, ніби ми на кілька годин перенеслися в стрілецьку Нарнію. Основна причина цього, здається, полягає в м'якості цих боєприпасів — хоча, звичайно, іншого було б нерозумно чекати від досить скромних навісок. Об'єктивні ж характеристики, отримані практичними випробуваннями, зведені у таблиці та проілюстровані знімками, — перед вами. Безумовно, завжди можна що-небудь поліпшити і вдосконалити — проте вже зараз можна з усією відповідальністю стверджувати, що патрони молодої литовської компанії Zala Arms мало в чому поступляться продукції більш відомих конкурентів. З урахуванням їхньої значно більш доступної вартості стає зрозуміло, чому в мисливських магазинах України ці боєприпаси розкуповуються мало не миттєво. Що стосується поки що не дуже широкого асортименту, то хочеться вірити, що розширення його — справа часу. Втім, набагато більше хочеться вірити, що поставки гладкоствольних боєприпасів Zala Arms в Україну будуть регулярними і рясними.

Стаття опублікована в журналі "Світ захоплень: Мисливство&Зброя" в №4 за 2019 рік.

Автор: Вінсент Ноубаді